Дорогі брати та сестри,
Для мене велика радість бути разом з вами у римському соборі: Папа є Папою саме як єпископ Риму, а я — християнин разом з вами і єпископ для вас. Я дякую кардиналу-вікарію за слова, якими він відкрив цю зустріч, яку я сприймаю як велике обійми єпископа зі своїм народом.
Вітаю членів Єпископської ради, парафіяльних священиків, усіх священиків, дияконів, черниць, ченців та всіх вас, хто тут представляє свої парафії. Дякую вам за радість вашого учнівства, за вашу пастирську працю, за ті тягарі, які ви несете, і за ті, які ви знімаєте з плечей численних людей, що стукають у двері ваших спільнот.
Слова, які Ісус звернув до самаритянки і які ми щойно почули в Євангелії, у цей складний історичний період тепер звернені до нас, Римської Церкви: «Якби ти знала, який дар Божий!» (Ів. 4, 10). Цій втомленій жінці, яка прийшла до криниці в найспекотнішу пору дня, Ісус відкриває, що існує жива вода, яка назавжди втамовує спрагу, джерело, що б’є і ніколи не вичерпується: це саме життя Боже, дане людству. Цей дар — це Святий Дух, який гасить нашу спрагу та зрошує нашу посуху, освітлюючи наш шлях. Святий Лука в «Діяннях Апостолів» також використовує слово «дар», щоб позначити Святого Духа, Творчого Духа, здатного оновлювати все.
Через синодальний процес Дух пробудив надію на церковне оновлення, здатне оживити громади, щоб вони зростали в євангельському дусі, у близькості до Бога та у служінні й свідченні у світі.
Після тривалого періоду слухання та обговорення результатом синодального шляху стало, насамперед, заохочення до визнання цінності служінь та харизм, черпаючи натхнення з хрещального покликання, ставлячи в центр стосунки з Христом та прийняття братів, починаючи з найбідніших, розділяючи їхні радості та страждання, їхні надії та труднощі. Таким чином підкреслюється сакраментальний характер Церкви, і як знак Божої любові до людства Церква покликана бути особливим каналом, щоб жива вода Духа могла дійти до всіх. Це вимагає від святого народу Божого бути зразковим. Як ми знаємо, сакраментальність і зразковість — це два ключові поняття еклезіології Другого Ватиканського Собору та герменевтики Папи Франциска. Згадайте, наскільки йому була близька патристична тема mysterium lunae, тобто Церква, побачена у віддзеркаленні світла Христа, у її стосунках з Ним — Сонцем справедливості та Світлом народів.